Археологи стверджують, що перший хліб був з жолудів. Вимочені, висушені жолуді розтирали між каменями в борошно. З нього готували перші коржики і кашу.
Понад 10 000 років тому людина почала вживати в їжу пшеницю.

Пшениця - найважливіша зернова культура світу, що займає по площах посіву перше місце. Її високі харчові та смакові якості привели до того, що пшениця перетворилася на основну продовольчу культуру нашої країни.

Зерна пшениці були знайдені при археологічних розкопках поселень, що відносяться до VII-VI тисячоліть до н. е. Результати розкопок свідчать про те, що вже в ті далекі часи пшениця була поширена на багатьох територіях планети. Однак протягом багатьох століть пшениця була «хлібом обраних», недоступним простому трудовому народу.

Всі хлібні вироби можна умовно розділити на кілька груп.
До першої групи входять сорти хліба з житнього борошна або з змішаного житньо-пшеничного борошна. До найбільш поширених житніх сортів відносять хліб з житнього шпалерного або обдирного борошна, житній заварний та ін.

З усіх харчових продуктів культурної людини хліб займає безперечно перше місце. Точно не встановлено, коли людина вперше стала випікати хліб. Безсумнівно, що, почавши засівати поля хлібними зернами, людина не могла вже задовольнятися вживанням їх у їжу в сирому вигляді, а стала готувати з них штучним способом свою їжу.

Випічка - заключна стадія приготування хлібних виробів. У процесі випічки всередині тістової заготовки протікають одночасно мікробіологічні, біохімічні, фізичні та колоїдні процеси. Всі зміни та процеси, що перетворюють тісто в готовий хліб, відбуваються в результаті прогрівання тістової заготовки. Хлібні вироби випікають у пекарній камері хлібопекарських печей при температурі пароповітряного середовища 200-280 °С. Для випічки 1 кг хліба потрібно близько 293-544 кДж. Ця теплота витрачається в основному на випаровування вологи з тістової заготовки і на її прогрівання до температури (96-97 °С в центрі), при якій тісто перетворюється на хліб. Велика частка теплоти (80-85%) передається тісту випромінюванням від розпечених стінок пекарної камери.

Населення широко використовує у своєму харчуванні національні види хліба.

Великою своєрідністю відрізняються вироби узбецьких майстрів, мистецтво яких дійшло до нас з найдавніших часів. Це коржі гіджа, Пулат, обі-нон, патир, сутлі-нон, кульча.
Близькі до них за формою і технології приготування коржі таджицькі, туркменські і киргизькі. У жителів Казахстану популярні коржі токаш дамди-нан і жай-нан.

У таджицького народу, особливо що проживає в гірських районах, до сьогоднішнього дня збереглося зворушливе, дбайливе, часом навіть сакральне ставлення до хліба. Для справжніх таджиків, навіть тих, хто живе в мегаполісі, хліб - не просто їжа. Вшанування хліба - це навіть більше, ніж ритуал і традиція, що переходить з покоління в покоління. Особливе поводження з хлібом - це прояв поваги до глибинних витоків, з яких починається дух етносу, його ментальна моральність.
У традиційній таджицькій сім'ї найважливіші ритуали і обряди починаються з хліба. Хліб печуть на честь приїзду дорогого гостя, хлібними виробами прикрашають святковий дастархан.

Терміни зберігання хліба без втрати його якості та цінних властивостей близько 3 доби. Розраховуючи саме на цей час і слід брати необхідну вам кількість хліба, щоб не викидати залишки.

Ніколи не купуйте хліб, пробуючи його свіжість руками, використовуйте для цього спеціальну ложку, а ще краще купуйте хліб у спеціальних поліетиленових упаковках і пакетах. Такий хліб у процесі транспортування та продажу залишиться чистим.