Населення широко використовує у своєму харчуванні національні види хліба.

Великою своєрідністю відрізняються вироби узбецьких майстрів, мистецтво яких дійшло до нас з найдавніших часів. Це коржі гіджа, Пулат, обі-нон, патир, сутлі-нон, кульча.
Близькі до них за формою і технології приготування коржі таджицькі, туркменські і киргизькі. У жителів Казахстану популярні коржі токаш дамди-нан і жай-нан.

Оригінальні казахські баурсаки - вироби з тіста з цукром, молоком, жиром, обсмажені у вигляді невеликих кульок у маслі. Грузинські майстри здавна славляться випічкою тандирного (тандир - стародавня піч) хліба: трахтінулі, мадаурі, шоті, кутвіані. В Азербайджані люблять азербайджанський чурек, у Вірменії - знаменитий вірменський лаваш, що виготовляється з найтонших листів тіста, один з найдавніших хлібів людства.

Виробництво національного хліба у Середній Азії, Казахстані і країнах Закавказзя до самого недавнього часу здійснювалося, як і тисячоліття тому, вручну і являло собою важку виснажливу працю.
Сьогодні ці вироби випікаються механізованим способом на хлібозаводах.

Існують свої особливі, національні види хліба і у інших країнах. В Україні широко поширені відомі всій країні арнаути і паляниці, київські калачі, чудової якості хліб український. Характерною особливістю білоруських хлібних виробів є наявність у їх складі молочних продуктів, що робить їх особливо корисними і значно покращує смак і аромат.
Хліб з молоком, сироваткою і знежиреним молоком у великих кількостях випускають у країнах Прибалтики.
Великим попитом користується литовський хліб, каунаський, латвійський домашній хліб, булочки ризькі, хліб «Віру», булки таллінські і валгаські.